Четвер, 02 березня 2017 16:41

Червоний Хрест об’єднав дві родини – з України та Франції – які втратили зв’язки у Другу Світову війну

Оцініть матеріал!
(2 голосів)

Розшукуючи тітку, яка не повернулася з Німеччини після завершення війни, киянка Марія знайшла двоюрідного брата із Франції.


Владислава 1923 р.н. під час Другої світової війни була депортована з Києва на примусові роботи до Німеччини. Владислава листувалася з родиною, адже в Києві залишилися матір та брат Костянтин, молодший на 2 роки. Але після закінчення війни жінка не повернулася додому. Родичі були впевнені, що вона загинула під час бомбардувань, про які писала в листі, або в радянському таборі десь у Сибіру, куди відправляли багатьох звільнених з полону чи примусових робіт.
Усе життя брат Костянтин присвятив пошукам інформації про сестру: шукав у списках померлих в концтаборах Німеччини та СРСР, шукав могилу в Німеччині. Костянтин був певний, що вона померла, адже якби Владислава вижила, вона б знайшла його – адреса не змінилася.
У 2009 р. донька Костянтина Марія від імені батька звернулась до Німецького Червоного Хреста з проханням перевірити інформацію про Владу за місцем її роботи в Німеччині – н.п.Тройєнбрітцен. Пошуки в Німеччині завершились безрезультатно. Брат Костянтин помер взимку 2016 р., так і не знайшовши сестру.
Наприкінці січня 2017 р. Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ) отримала лист з Міжнародної Служби Розшуку (Німеччина), в якому повідомлялося про звернення пана Мішеля з Франції, який шукає інформацію про родину своєї матері Владислави. Його мати вже померла, й все, що залишилось у родині – це імена батьків та місце народження (м. Ташкент). Пан Мішель не знав, з якої країни була мати, де лишилась її родина – ані матір, ані батько (чоловік Владислави) нічого не розповідали. Діти знали, що батьки познайомились в Німеччині – батько був французьким військовополоненим, а мама працювала на примусових роботах. Мама сумувала за родиною, часто плакала, однак для дітей ця історія була табу.
Завдяки копії з реєстраційної картки, яку Марія з Києва надала у 2009 р. у Німецький Червоний Хрест, вдалось об’єднати дві справи, а згодом – і дві родини. Співробітниця Служби розшуку ТЧХУ зв’язалась з донькою Костянтина Марією, щоб ознайомити її із запитом про розшук з Франції та уточнити деталі – чи дійсно мова йде про ту саму Владиславу з Києва, яку все життя розшукував брат Костянтин. Марія спершу навіть не зрозуміла – чому Франція? Після уточнення інформації та впевненості, що все-таки знайшлась Владислава (нехай і після своєї смерті), Марія з сумом промовила «Лише один рік мій батько не дочекався…».
Членам родини Владислави у Франції та Марії в Києві були повідомлені контакти один одного, вже на початку лютого 2017 р. вони поспілкувались через Skype: шквал інформації з життя їхніх батьків та безліч відкриттів з історії родин – це лише початок нового життя нової великої родини…
«Завдяки вам для нашої сім’ї з обох боків відкрився новий розділ нашого життя», ─ написала пані Марія в листі до Служби розшуку ТЧХУ.

 

Прес-служба Червоного Хреста

 

Прочитали 3878 разів
 
Автор