Вторник, 03 Октябрь 2017 15:56

Invictus Games Україна: Ігри Нескорених: Зустріч героїв

Оцените материал
(2 голосов)

Термінал аеропорту Бориспіль вчора гудів так, що було чутно по всій країні: українська команда  Invictus Games: Team Ukraine повернулась зі змагань Invictus Games в канадському Торонто. І повернення було більше ніж тріумфальним! На п'ятнадцять членів команди основного складу 13 медалей у шести видах спорту, з яких золотих медалей – 7, срібних медалей - 3 та бронзових медалей-3.

 

Україна вперше взяла участь у цих міжнародних змаганнях серед поранених військовослужбовців, хоча вони проходять вже втрете. Ідея Invictus Games належить онуку королеви Великобританії Єлизавети ІІ принцу Гаррі. До речі чи не найбільше світлин з королівською особою саме у української команди. Його Високість була вражена підтримкою України, її командним духом та результатами. А результати такі, що ними можна тільки безмежно пишатися:

invictusmeeting08

Олександр Писаренко (капітан команди) – золото у веслуванні на тренажерах, категорія «швидкість, 1 хвилина»

Павло Будаєвський — 4 золота в плаванні: 50 метрів вільним стилем, 50 метрів на спині, 50 метрів брасом та 100 метрів вільним стилем

Олег Зімніков — золото в бігу на 1 500 метрів

Роман Панченко — золото в стрільбі з лука серед початківців

Василь Пашкевич — золото в пауерліфтингу в середній вазі

Катерина Михайлова, Роман Панченко, Валерій Рак — срібло в командному заліку серед початківців

Дмитро Сидорук — срібло в стрільбі з лука серед професіоналів

Олександр Ткаченко — срібло в бігу на 400 метрів

Павло Мамонтов — бронза у веслуванні на тренажерах, категорія «швидкість, 1 хвилина»

Вадим Свириденко — бронза у веслуванні на тренажерах, категорія «витривалість, 4 хвилини»

Сергій Торчинський — бронза в штовханні ядра

invictusmeeting07

Invictus Games: Team Ukraine, як доводиться, зустрічали з оркестром, букетами, додатковими медалями для кожного та усім почтом, хіба що без червоної доріжки. Та весь офіційний пафос ні в яке порівняння не йде зі сльозами радості батьків, нетерпінням дітей, цілунками наречених та дружин, обіймами братів, сестер, друзів, побратимів, волонтерів та просто небайдужих, душевними піснями студентів Української Академії Лідерства, з тим, які мурахи табунами бігають у тебе всюди, коли лунає наш гімн на честь наших Нескорених.  

Скориставшись короткою перервою між прильотом двох частин дружньої команди, поспілкувалася з тренерами, дружинами та спортсменами резерву.

Ольга Ягодкіна (тренер зі стрільби з луку)

invictusmeeting01

Ми приїхали в Торонто 21 вересня, наші змагання були 26 вересня. Це був плюс, так як був час на адаптацію. До самих змагань було тільки одне тренування. Нам видали луки абсолютно не такі, які були зазначені. Втім, ми були готові до цього, як і до будь-яких варіантів. Луки були трохи дитячі, до них важкі стріли. Команда була налаштована на те, що маємо, те маємо, для всіх умови однакові. Під час фінальних змагань пішов дощ, тож було трішки важкувато. За себе та інших тренерів, я щаслива, що ми не помилились у виборі учасників.

Олеся (дружина капітана команди Олександра Писаренко, золото у веслуванні на тренажерах)

invictusmeeting02

Нас зустрічали дуже добре. Така там чудова атмосфера, багато наших українців, вони всі приходили на стадіони вболівати за нас з нашими прапорами. Всі були такі чемні та гостинні, дружні, всі віталися, коли бачили наш логотип. Ми йшли по вулиці, зупинялися автівки з яких кричали «Слава Україні». З іншими країнами-учасницями ми були як одна велика команда, одне одного підтримували. Були зворушливі моменти: коли ті, що фінішували, поверталися до тих, хто відстав і чекали на них. Їм всі аплодували. Дуже добре, що ми всі жили гуртом у одному готелі. На першому виступі (штовхання ядра) Олександр трохи розгубився і щось не пішло, та все ж він залишився на всі виступи з легкої атлетики. Ми так волали, так підтримували, що нас надовго запам’ятають. Це була якась магія: трибуни кричали «Україна». Щось неймовірне, ми задали вболівальницький тон з першого дня. З нас брали приклад інші країни. Кожного дня ми поверталися зі зірваними голосовими зв’язками, та на ранок відновлювались та знову на трибуни. Нас була невелика кучка, але яка кучка!

Олександр і як атлет, і як капітан команди проявляв себе по максимуму. Коли треба було якісь організаційні питання вирішити та невеличкі сутички, що звичайно трапляється. Так як це перші змагання, багато моментів вже на місці дізнавалися. Вже на веслуванні, він зібрався, зосередився. Підтримувала чоловіка голосно! Перекладачі, яких нам надавали казали, що «Канада в шоці!». Ми побачили ставлення інших країн до своїх ветеранів. Вони їх знають та шанують, підтримують. Тепер ми знаємо, як потрібно, щоб це було.

Ніна (дружина Павла Мамонтова, бронза у веслуванні на тренажерах)

invictusmeeting04

Крута атмосфера. Дуже добре нас приймали наші канадійські українці: з таким відчуттям любові, турботи, вони настільки захоплюються нашими хлопцями. Ця любов виражається і словами, і підтримкою, вони приходили на стадіони ас підтримувати, ми знайомились, спілкувались. Це була гарна можливість дізнатися про досвід інших країн. Підтримувала чоловіка на тренуваннях, намагалася весь час бути поруч. Звичайно він засмутився результатами основного виду спорту (велоспорт), але нічого, будемо тренуватись, не здаватись та йти до своєї мети, покращувати свої результати.  Важко далася зміна часових поясів, на це потрібно трішки більше часу. Напередодні Павло захворів, тож ми зробили все, щоб він видужав. Показали результати, які змогли.

Наталя (дружина Юрія Писарчука, змагався в веслуванні на тренажерах, легкій атлетиці)

invictusmeeting06

Було просто чудово, феєрична атмосфера, все на міжнародному рівні. У Юрія є досвід змагань, але це просто як Олімпіада, не гірше, якщо не краще. Що надзвичайно вразило, це те, що прості люди підходили і казали «ThankyouSir», дякували за твою службу, неважливо, з якої ти країни, пропускали нас вперед на вулицях. В них так заведено – глибока повага до ветеранів. Атмосфера просто неймовірна, виходиш на цей величезний стадіон як на червону доріжку: ми такого ще не відчували.

Олександр Табанець (спортсмен резервного складу, веслування на тренажерах)

invictusmeeting05

Ми прилетіли в Торонто вночі, перші кілька днів було нормально. Але вже на перших змаганнях з легкої атлетики була жара +35 градусів. Можливо, це якось вплинуло. Не завжди виходить те, що запланували. Народ приїхав туди не за медалями, а за атмосферою. Вболівали всі за всіх, якщо хтось відставав, на нього обов’язково чекали. Наша команда була найменша, проте найголосніша: нас помітили в перший день. Підтримка була потужна, не дивлячись на будні дні, у вихідні – ще більше людей приходило. Це було справжнє свято! Вже тим, що спортсмен вийшов до снаряду, змагатися – це вже перемога.

Валерій Димо (тренер з плавання)

invictusmeeting03

Відчуваю радість та задоволення. Звичайно я знав, що у Павло Будаєвського будуть медалі, але не очікував, що всі чотири золоті. Потрібно було поборотися і він зробив усе, що зміг навіть на тих дистанціях, на які ми особливо не розраховували (50 метрів на спині). Його суперник проплив на відбіркових краще, а у фіналі ще швидше, але Павло проплив ще швидше. Він справжній молодець, гарно працював, сумлінно тренувався і результат не змусив довго себе чекати. Мені складно сказати, в чому був секрет підходу до Павла, у мене як тренера, маю чималий досвід, просто підказував йому, ближче до змагань розказав, як правильно налаштуватися і почати, як правильно зробити розминку. Наприклад, раніше він розминався метрів 200Є, а це мало, треба більше.  Мій досвід, його працьовитість та бажання досягнути мети – все разом, напевно, зіграло вирішальну роль. До змагань та відбіркових мали змогу тренуватися кожен день. Атмосфера хороша, все було гано зроблено, приймали чудово.

 І, звичайно ж, вдалося трохи погомоніти з медалістами. Втомлені дванадцятигодинним перельотом, але щасливі, наші Нескорені радо ділилися враженнями:

Сергій Торчинский (легка атлетика, штовхання ядра, перша медаль України – бронза)

invictusmeeting09

Чесно кажучи, це було незабутнє, хотілось би пережити знову цей момент. Величезна подяка тим, хто нас підтримував. Казали, що наша діаспора велика, але я не думав, що настільки. Мене запитували, хто нас підтримує, на що відповідав, що наша команда та діаспора. Підтримка та настанови тренера зробили свою позитивну справу. До змагань в мене був один рекорд, а під час них вискочив інший: покращив свій результат на 60 см. Конкуренція була сильною, тож, що зміг, то показав. Країна досить колоритна, багато українців. Ми якось вийшли з товаришами в центр міста, щоправда в українській формі, через кожен метр-два лунало «Слава Україні!». Це було вражаюче. Взагалі, дуже сподобалось. У вільний час ми їздили на Ніагарський водоспад, побували на CNtower. Дуже багато хмарочосів, місцеві сказали, що вони вирослі буквально за останні десять років. Класна країна, привітне ставлення як з боку волонтерів, так і просто на вулиці: всі до тебе посміхаються.

 Дмитро Сидорук (стрільба з луку, срібло)

invictusmeeting10

Атмосфера чудова, все пройшло доволі весело, хоча самого міста не бачив. Який там дух суперництва, просто класно було! Коли бігли та стріляли одне одного підтримували, а перед тим як вийти на вогневий рубіж, бажали одне одному успіху. Приймали нас дуже тепло, так приємно така підтримка:трибуни просто розривались від України, багато прапорів та вболівальників. Зробив те, що планував, звичайно, можна було б і краще. Погода була всяка-різна. Спочатку була неймовірна спека, потім були дощ і вітер, знов жара, щоправда снігу не було (сміється). У стрільбі з луку перший день у нас була спека, другий – вітер, а третій дощ і вітер. Додому повернулися – і тут спека... від вболівальників!  

Ввечері у Pizza Veterano на наших героїв чекали на святкову вечерю та більшість вирішила відіспатися та відпочити.

invictusmeeting11

 

Низькій уклін нашим Героям за те, що вони вкотре, як і обіцяли, довели и показали усьому світу: українці і Україна були и будуть Нескореним.

Що далі? Далі - Австралія! Четверті Ігри Нескорених пройдуть у Сіднеї з 20 по 27 жовтня 2018 року.

Президент України Петро Порошенко вже встиг поспілкуватись з Президентом Сенату Парламенту Австралії Стівеном Перрі про участь України в Invictus Games 2018. Готуй сани влітку, а воза взимку, як-то кажуть.

 

Більше фото в галереї

http://unuj.org/ru/component/k2/itemlist/user/17580-yaroslavamudraya.html

Текст та світлини

журналіст та волонтер Ярослава Матвєєнко

Прочитано 895 раз